Якщо сума позики перевищує 170 грн, то доцільно укладати договір у письмовій формі

Координаційний центр з надання правової допомоги розповів, що треба знати, щоб грошовий борг повернули вчасно та у повній мірі. Так, якщо не зафіксувати момент передачі грошей у борг, потім не можливо буде довести факт такої передачі.

У ЦКУ передбачено порядок надання та передачі коштів однієї особи іншій – чи то фізичній, чи юридичній особі. Особа, яка передає кошти в борг іменується позикодавцем, а особа, яка отримує гроші в борг, – позичальником. Якщо сума коштів є не досить значною та не перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (ця сума становить 170 грн.), то договір можна укласти в усній формі. А от факт передачі грошей краще підтвердити розпискою позичальника.

Якщо сума, яка надається в борг, перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто, більше 170 грн., то договір позики доцільно укладати у письмовій формі. Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦКУ на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Варто наголосити, що розписка сама по собі не є договором позики – це лише підтвердження такого договору, який був укладений між сторонами, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Камеральна податкова перевірка, яка одночасно має ознаки документальної, протиправна — Верховний Суд

Зі змісту боргової розписки наявність боргових відносин повинна бути очевидною. Інформація повинна надавати можливість точно ідентифікувати осіб, які вступили у відносини. Тож розписка позичальника повинна містити таку інформацію:

– назва документа – “Розписка”;

– дата та місце складання розписки;

– ПІБ позичальника, його паспортні дані та місце проживання (також місце фактичного проживання у разі, якщо місце реєстрації та місце проживання не співпадають);

– ПІБ позикодавця, його місце проживання і паспортні дані;

– боргова сума (точна сума і валюта) (варто зазначити, як цифрами так і прописом, щоб унеможливити виправлення сум);

– дата, коли борг повинен бути повернутий;

– дата та місце складання розписки;

– особистий підпис боржника;

– прізвище ім’я та по батькові свідків (щонайменше двох), їх паспортні дані та місце проживання (у тому числі фактичного проживання), підписи.

Договір позики може укладатися як у простій письмовій формі, так і з нотаріальним посвідченням. Письмова форма договору позики має переваги, адже можна детально зазначити його умови: обов’язки сторін, порядок та терміни розрахунку та ін.

Якщо у договорі позики не зазначено дати, коли договір вступає в силу, то він вважається укладеним з моменту передачі грошей або речей, визначених родовими ознаками. Факт передачі грошей (речей) за договором можна підтвердити розпискою. Зберігати розписку чи договір потрібно до моменту повернення боргу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Названо п’ять критичних нюансів трудових відносин між працівником та ФОПом

Джерело: https://buh.ligazakon.net/ua/news/199750_yak-oformiti-peredachu-groshey-v-borg-ta-kh-povernennya