Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо можливості оскарження наказу про призначення перевірки з питань дотримання податкового законодавства після її проведення. Про це йдеться у постанові ВП ВС від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17. 

Велика Палата визначила, що в разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Значна частина українського бізнесу – це фізичні особи -підприємці (далі – ФОП). Хтось із таких ФОПів займається роздрібною торгівлею товарів на ринках чи інших місцях, хтось надає побутові послуги населенню (перукарні, ательє чи тому подібне).

Однак є й така частина ФОПів, які надають послуги, для яких не є обов’язковим місце надання такої послуги чи якась прив’язка до місця здійснення діяльності. До таких послуг можна віднести послуги з консультування чи розробки програмного забезпечення, дизайн, коучинг і т.д. Бо й дійсно написати програмний код можливо з будь-якого куточку України чи навіть планети, маючи лише для цього необхідне обладнання – ноутбук чи комп’ютер. І тут виникає питання: якщо такий ФОП не має конкретного місця здійснення своєї діяльності – чи можлива у нього фактична перевірка державними органами? На прикладі податкових органів відповім на це запитання.

Якщо податковий орган провів перевірку, яка одночасно має ознаки як камеральної, так і документальної, то це свідчить про порушення порядку перевірок внаслідок чого перевірку уважають протиправною. Відповідний висновок містить постанова ВС/КАС в постанові від 13.10.2020 р. у справі № 813/7410/14.