Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Історична довідка:
У 1993 році було прийнято Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Указом Президента України від 27.08.2000 №1031 “Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи” Головному контрольно-ревізійному управлінню (ГОЛОВКРУ) України було надано статус центрального органу виконавчої влади. В подальшому, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Головне контрольно-ревізійне управління України було реорганізовано в Державну фінансову інспекцію України (Держфінінспекцію). І нарешті, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №868 “Про утворення Державної аудиторської служби України” Держфінінспекцію реорганізовано в Державну аудиторську службу України (Держаудитслужбу).
Держаудитслужба здійснює свою діяльність на підставі Постанови КМУ від 03.02.2016 №43, якою затверджено Положення про Державну аудиторську службу України. У своїй діяльності Держаудитслужба керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
До складу органів Державної аудиторської служби України належать Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи: Північний, Північно-східний, Південний, Західний та Східний офіси Держаудитслужби.
Основними завданнями Держаудитслужби є:
- забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю;
- здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів;
- надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.
Відповідно до покладених завдань, Держаудитслужба, зоркема, здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи); суб’єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні;
Отже, Держаудитслужба має повноваження щодо здійснення державного фінансового контролю використання бюджетніх коштів підприємств, установ, організацій не залежно від організаційно-правової форми та форми власності, а також в державних органах виконавчої влади.
Здійснення державного фінансового контролю Держаудитслужба провадить через проведення наступних заходів: державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), та моніторингу закупівель.
Щомісяця, Держаудитслужба подає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України і Мінфіну звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Співробітники Держаудитслужби мають право, зокрема, але не виключно:
- безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються;
- вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків;
- отримувати від службових і матеріально відповідальних осіб об’єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають під час здійснення державного фінансового контролю;
- вилучати під час проведення ревізій у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду – вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису….;
- призупиняти в межах повноважень, передбачених законом, бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу в разі виявлення порушень законодавства;
Держаудитслужба є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Заходи фінансового контролю, про яки згадувалось вище, Держаудитслужба здійснює з урахуванням вимог положень Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” від 26.01.1993 №2939-XII.
Відповідно до ч.3 ст.11 зазначеного Закону, право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Зазначена норма є досить суперечливою, оскільки, з одного боку дає право суб’єкту перевірки “підготуватись” до контрольного заходу, а з іншого, унеможливлює раптовість такого заходу.
Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів. Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів. Плани проведення перевірок оприлюднюється на сайті Держаудитслужби.
Подовження термінів проведення планової або позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 робочих днів для позапланової виїзної ревізії. Зазначена норма Закону певним чином ускладнює подовження термінів ревізії, оскільки потребує належного, в т.ч. документального, обгрунтування для прийняття правосудного рішення судом.
Посадові особи органу державного фінансового контролю вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб’єктів господарської діяльності під розписку:
1) направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державного фінансового контролю, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державного фінансового контролю, які проводитимуть ревізію. Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державного фінансового контролю, скріпленого печаткою органу державного фінансового контролю (ред. відсутність вищенаведених “реквізитів” у направленні на ревізію може бути формальною підставою для недопуску до проведення заходу фінансового контролю (ревізії));
2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, в якому зазначаються підстави проведення такої ревізії, дата її початку та дата закінчення, а у разі проведення ревізії щодо суб’єктів господарської діяльності, не віднесених цим Законом до підконтрольних установ, – також номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Ненадання вищенаведених документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб’єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї ст.11 Закону, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії.
І на останок, проведення ревізій органами державного фінансового контролю не повинно порушувати нормального режиму роботи підконтрольних установ та інших суб’єктів господарської діяльності. Зазначена норма є досить суттєвою для бізнесу, оскільки, порушення нормального виробничого процесу, зазвичай, можуть призводити до зменшення обсягів виробництва і як наслідок, до збитків.
