Коментар до постанови КМУ «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 р. № 651

Коли набули чинності зміни?

Постанова КМУ від 27.06.2023 р. № 651, що коментується, набула чинності 30.06.2023 р. — опублікована у газеті «Урядовий кур’єр», № 130/2023 від 30.06.2023 р. Цією постановою передбачено відміну з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом ARS-CoV-2.

Тож у роботодавців оперативно зреагувати було мало часу — 27 червня на засіданні Уряду постанову прийняли, 30 червня вона набула чинності, а вже з 1 липня 2023 року немає карантину!

Як це вплине на зарплатно-кадрову ділянку роботи? Нюанси розглянемо далі.

«Карантинна» неоплачувана відпустка

І під час воєнного стану деякі працівники просили, а роботодавці надавали відпустку без збереження зарплати саме на час карантину, а не на час воєнного стану. Хоча для обох цих підстав одна норма Закону про відпустки — ст. 26.

Що робити із наданою відпусткою з 1 липня 2023 року?

Незалежно від того, як було оформлене прохання працівника (на час карантину чи на певні дати в межах продовжених дат карантину), роботодавець видавав наказ (розпорядження), у якому вказував певну кінцеву дату наданої відпустки без збереження зарплати. Зокрема в останньому виданому наказі (розпорядженні) було вказано «по 30 червня 2023 року». Ми це детально на прикладах заповнення документів показали у газеті «Зарплата та кадрова справа», № 18/2020, с. 26.

Отже, працівник знав, що відпустку йому надано саме по 30 червня 2023 року — саме з таким наказом (розпорядженням) він був ознайомлений. І навіть якщо він просив надати відпустку до закінчення карантину, кожного разу у випадку продовження карантину роботодавець видавав наказ (розпорядження), у якому вказував нову кінцеву дату наданої відпустки без збереження зарплати. І з таким новим наказом (розпорядженням) роботодавець ознайомлював працівника у кожному випадку продовження карантину.

Тому всі працівники, які перебували у відпустці без збереження зарплати по 30 червня 2023 року, повинні були розуміти, що в разі відсутності нового наказу (розпорядження) на продовження вони мали вийти на роботу вже 1 липня 2023 року.

Проте якщо працівник не планував виходити на роботу, він мусив заздалегідь, тобто до 1 липня 2023 року (втім можливо і 1 липня) погодити нову причину невиходу на роботу. Це могла бути, наприклад, відпустка без збереження зарплати на час воєнного стану (наразі він триває до 05:30 18.08.2023 р.) чи інша відпустка.

Якщо це не було зроблено вчасно, то фактично невихід на роботу 1 липня 2023 року роботодавець може визнати прогулом.

З огляду на викладене вище, ми вважаємо, що жодних додаткових повідомлень працівнику роботодавець надсилати не зобов’язаний! Ви ж не повідомляєте працівника про закінчення відпустки кожного разу, коли той йде у щорічну відпустку — він ознайомився з наказом на відпустку, а отже, знає, коли має стати до роботи! Ситуація з «карантинною» неоплачуваною відпусткою аналогічна.

Жодних наказів (розпоряджень) про вихід на роботу чи повідомлень про припинення відпустки не потрібно! Це не безстроковий простій, який оголошують, і потім, щоб вказати, що працівникам вже час виходити на роботу, видають наказ (розпорядження) про його закінчення. Тож не займайтеся зайвою бюрократією.

Трудових спорів не повинно бути — працівник повинен знати, коли в нього останній день відпустки.

За час карантинної відпустки набігло стажу для щорічної відпустки

Період відпустки без збереження зарплати на час карантину включається до стажу для щорічної основної відпустки на підставі п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки:

ЦИТАТА. «До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються:

<…>

4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку».

(п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки)

Тож перебуваючи у цій відпустці, за кожен робочий рік, який збігся з такою неоплачуваною відпусткою, працівник заробив щорічну основну відпустку повної тривалості (мінімум 24 к. дн.). Якщо на відповідний робочий рік припала лише частина такої відпустки, то кількість зароблених днів відпустки рахуйте за формулою, що наведена:

• у газеті «Зарплата та кадрова справа», № 4/2023, с. 16 — для воєнного стану;
• у газеті «Зарплата та кадрова справа», № 17/2018, с. 24, якщо ви рахуєте кількість зароблених днів відпустки за робочі роки до введення воєнного стану, бо тоді формула дещо інша, оскільки враховувала наявність святкових/неробочих днів.

Якщо звільняється працівник, який більше року перебував у карантинній відпустці, майте на увазі, що середню зарплату для нарахування компенсації відпускних доведеться розраховувати з окладу/МЗП з урахуванням зайнятості працівника. Можна застосувати розрахунок, описаний у газеті «Зарплата та кадрова справа», № 9/2023, с. 22 (див. приклад 3).

Кадрові нюанси

Під час карантину працівники мали право без укладення письмового трудового договору на:

• дистанційну роботу (ч. 11 ст. 60 2 КЗпП);
• надомну роботу (ч. 8 ст. 60 1 КЗпП).

Але з відміною карантину наразі нічого не змінюється і можна не укладати письмовий трудовий договір, адже в цих же нормах, окрім карантину, зазначено й «у разі виникнення загрози збройної агресії».

А тому на період дії воєнного стану можна не укладати письмовий трудовий договір на дистанційну роботу чи на надомну роботу.

Аналогічна ситуація також із введенням гнучкого режиму робочого часу. «У разі виникнення загрози збройної агресії» він може встановлюватися за наказом (розпорядженням) роботодавця з ознайомленням працівника протягом 2-х днів без дотримання 2-місячного строку повідомлення (ч. 2 ст. 60 КЗпП).

Єдиний нюанс: якщо у наказі (розпорядженні) ви посилалися на карантин, то потрібно видати новий, де вказати причину — через «виникнення загрози збройної агресії».

Оплатні нюанси

З відміною карантину працівники втрачають право на такі виплати, встановлені:

1. Постановою КМУ «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 23.03.2020 р. № 246 для працівників у закладах охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (див. газету «Зарплата та кадрова справа», № 12/2020, с. 15).

2. Постановою КМУ від 03.02.2021 р. № 67, якою було встановлено «ковідну» доплату медичним працівникам закладів освіти (див. газету «Бухгалтерія: бюджет», № 7/2021, с. 11 та № 17-18/2021, с. 10). Ця постанова передбачала встановлення доплати на певний строк, а саме «до відміни карантину». Отже, востаннє медичні працівники закладів освіти отримали «ковідну» доплату за червень 2023 року.

3. Постановою КМУ від 29.04.2020 р. № 375, якою було запроваджено «ковідні» доплати деяким категоріям працівників, військовослужбовцям, посадовим особам, які забезпечують життєдіяльність населення та мають контакт із населенням. Зокрема, йдеться про працівників закладів соціального захисту (докладно див. у газеті «Бухгалтерія: бюджет», № 20/2020, с. 10). Ця доплата має такий строк встановлення: на період карантину та протягом 30 днів з дня його скасування (п. 1 постанови КМУ від 29.04.2020 р. № 375). Отже, для таких працівників виплачувати доплату слід ще 30 днів. Підкреслимо: оскільки уточнення про робочі дні немає, то йдеться про календарні дні. Виходить, що 30 к. дн. з дня скасування карантину закінчуються 30 липня 2023 року. Отже, протягом цього часу доплату треба платити. А за 31 липня 2023 року (понеділок, робочий день) підстав виплачувати доплату вже немає.

Ми вважаємо, що припинення цих виплат не є зміною в умовах оплати праці, адже «ковідна» доплата встановлювалася тимчасово — на період дії карантину, про що працівники були попереджені під час встановлення такої виплати. Отже, попереджати працівників за два місяці про скасування доплати не потрібно.

ЄСВ + податкові нюанси

Наразі оприлюднено проєкт Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України, пов’язаних із завершенням карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 14.06.2023 р. № 9385 (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42123). Але цей документ поки містить зміни лише до ПКУ, які не стосуються зарплатної сфери.

При цьому у Законі про ЄСВ є низка норм, які виписані саме для карантину. Звісно, що з відміною карантину вони припиняють свою дію. Зокрема, це стосується:

1) припинення мораторію на перевірки щодо ЄСВ, який на час карантину був передбачений абз. 1 п. 9 12 розд. VIII Закону про ЄСВ. Але у нас ще є «воєнний» мораторій, передбачений п. 9 23 розд. VIII Закону про ЄСВ. Тож перевірки ЄСВ не повернуться, поки триває воєнний стан;

2) відповідальності за порушення у справлянні ЄСВ. «Карантинні» норми звільняли не від усіх порушень і були передбачені п. 9 11.1 та п. 9 11.2 розд. VIII Закону про ЄСВ. Але на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом 3-х місяців після його припинення чи скасування є звільняючі норми від штрафів, передбачених ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ, відповідно до п. 9 21 розд. VIII Закону про ЄСВ. Фактично «воєнне» звільнення поглинає «карантинні» звільняючі норми. А тому з відміною карантину у цьому питанні нічого не зміниться.

Автор: Вікторія Змієнко

Джерело: https://ibuhgalter.net/articles/1271