В Україні припинили реєструвати податкові накладні. За неофіційними даними, лише за перші два місяці роботи системи зупинено реєстрацію накладних на загальну суму ПДВ близько 2,4 млрд гривень. Найпопулярніша підстава для відмови у реєстрації – подання неповного пакету документів по заблокованій податковій накладній. Що ж робити платникам? А якщо піти до суду… чи є шанси перемогти?

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної є посилання на пункт 6 Наказу Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017.

Після отримання рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, перед платником податків постає питання, а що роботи далі? Звичайно ж законодавець передбачив, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних може бути оскаржено до спеціально створеної комісії з питань розгляду скарг при ДФС у порядку адміністративного оскарження, але знову ж таки, за неофіційними даними відсоток задоволення скарг є дуже низьким, близько 5 %.

У такому разі єдиним виходом для сумлінних платників податків є захищати свої права у суді.

29 серпня у Єдиному реєстрі судових рішень з’явилось одне з перших позитивних для платників рішення суду по справі про відмову у реєстрації податкових накладних, яким Рівненський окружний адміністративний суд у справі № 817/1147/17 визнав протиправним рішення ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних і зобов’язав контролюючий орган зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Фабула справи

Як це виглядає на конкретному прикладі? Між двома юридичними особами-резидентами укладено договір про надання послуг дорожньою технікою, предметом якого є надання послуг з перевезення вантажів спеціалізованою технікою. Факт надання послуг підтверджено актом приймання-передачі, розрахунком наданих послуг по конкретному автомобілю та подорожніми листами вантажних автомобілів. Також між сторонами укладено договір поставки щебню та піску. Факт поставки підтверджується видатковою накладною, а оплата – відповідними платіжними дорученнями.

Контролюючий орган зупинив реєстрацію податкових накладних, оскільки ПН відповідають критерію оцінки ступеня ризику визначеним пунктом 6 Наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 (далі – Критерії), про що платника було повідомлено Квитанцією №1. На виконання вимог чинного законодавства платником податків було подано пояснення та копії документів, але у реєстрації податкової накладної було відмовлено з тієї підстави, що надані документи складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Нижче наведено аналіз позитивних напрямків позиції суду.

Ризики і їх чіткі критерії оцінки

Суд зазначає, що у Квитанції №1, якою контролюючий орган повідомляє про зупинення реєстрації податкової накладної, має бути чітко зазначено критерій оцінки ступеня ризику, на підставі якого зупинено реєстрацію. При цьому, загальне посилання на «відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв» є грубим порушенням норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки пукт 6 Критеріїв містить у собі визначення відразу двох різних критеріїв. І саме визначення чіткого критерію прямо впливає на можливість в подальшому надання платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567, ненадання яких і може стати підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.

Конкретний перелік документів

Суд вважає, що контролюючий орган порушив положення пп.201.16 ст.201 ПК України, коли запропонував у Квитанції №1 платнику податків «надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567 від 13.06.2017», без зазначення конкретного переліку документів. При цьому звичайного посилання на п.1 вичерпного переліку документів недостатньо, оскільки ним визначено два різні переліки в залежності від визначеного ступеня ризику.

Точність у підставі відмов

Саме рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної повинно містити конкретну інформацію щодо причин та підстав для прийняття рішення про відмову. При цьому загальне посилання контролюючого органу на те, що причиною відмови є «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної» – протиправне, оскільки з нього неможливо встановити, які саме документи, що надані платником, складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Так само, не можливо встановити, чому саме надані платником податків документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Більше того, у випадку зазначення комісією, що «надані документи складені з порушенням та/або є не достатніми для прийняття рішення», комісії необхідно визначитись, чи ці документи складені з порушенням, чи їх недостатньо для прийняття рішення. Натомість, зазначення всіх причин разом не є чіткою підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.

Рішення комісії ДФС – акт індивідуальної дії

Рішення комісії ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних є за своєю правовою природою актом індивідуальної дії, головною особливістю якого є конкретність (гранична чіткість). Суд вважає, що конкретність (гранична чіткість) полягає в тому, що акт індивідуальної дії має чітко формулювати конкретне юридичне волевиявлення суб’єкта, який видає такі акти, розв’язувати конкретну індивідуальну справу або питання, що стосуються конкретного суб’єкту, має бути складений у чіткій відповідності до норм чинного законодавства та бути зрозумілим.

Натомість, рішення комісії ДФС не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, оскільки з його змісту неможливо встановити конкретну модель поведінки платника податків. Це породжує неоднозначне трактування такого рішення і впливає на можливість платника податків усунути допущені ним порушення та запобігти зупинення реєстрації податкових накладних у майбутньому.

Додатково необхідно звернути увагу на те, що під час розгляду справи суд детально аналізує ланцюг руху товарів та первинні бухгалтерські документи, а тому необхідно зі всією відповідальністю підходити до їх ведення та складання. Також суд особливу увагу приділяє наявності трудових ресурсів для виконання умов договору та наявності матеріально-технічної бази як у позивача, так і в його контрагента.

Отож початок судовій практиці оскарження незаконних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних покладено. І першим же рішенням суд дав чітко зрозуміти, що поки правда знаходиться на боці платника податків. Це підтверджує, що судове оскарження залишається єдиним дієвим способом захисту від безпідставного блокування роботи сумлінних платників податків контролюючими органами, оскільки адміністративне оскарження не призводить до бажаних результатів, навіть при явних порушення з боку ДФС.

Проте, перш ніж йти до суду, необхідно побудувати чітку стратегію, підготувати максимально можливу доказову базу реальності господарських правовідносин та заручитись юридичною підтримкою фахівців.

Автор: Дмитро Кулик
Джерело: http://jurliga.ligazakon.ua/news/2017/9/8/164160.htm