Верховна Рада отримала «чарівний пендель» з Банкової та швидко закінчила роботу над податковим законопроєктом №5600. Він навіть міг бути проголосований разом з так званим «антиолігархічним» законопроєктом президента – так само без обговорення та з порушенням регламенту. Лише в результаті жорстких перемовин голів фракцій з президією вдалося зняти законопроєкт з порядку денного цього тижня та не виносити в зал за кілька годин після відправки депутатам фінальної таблиці.

Тож є щонайменше тиждень, аби розібратися, як змінився найбільш скандальний законопроєкт серед бізнес-спільноти (не олігархів – звичайних підприємців). Найбільш нахабні пропозиції до першого читання вже описував раніше. Тепер проаналізував усі 3725 сторінок правок та основні зміни до другого читання. Якщо коротко: з безжалісного вбивчого термінатора законопроєкт перетворився скоріше на купу заліза, через яку, втім, бізнес ще буде перечіпатися та перечіпатися.

До першого читання законопроєкт, який дуже пафосно представили як «олігархічний», виявився нашпигованим купою норм, які зіпсували б життя не монополістам, а звичайним підприємцям, фермерам і будь-якому пересічному громадянину.

Направду, багато норм, які викликали найбільше обурення законослухняних підприємців, вдалося змінити, великою мірою завдяки справді продуктивному обговоренню в робочих групах і комітеті. Голова податкового комітету Данило Гетманцев організував низку робочих груп до другого читання, а потім дав змогу ще раз обговорити та фіналізувати всі спірні моменти членам комітету протягом 25 годин засідання комітету по законопроєкту. У підсумку, завдяки можливості відстояти частину моїх правок і правок колег, законопроєкт все ж таки став кращим.

Наприклад, до другого читання прибрали ініціативу оподатковувати ПДВ продаж житла – норму, яка могла призвести до подорожчання житла аж до 20% і для нових покупців, і для тих, хто вклав кошти в квартиру на етапі будівництва.

Відхилена і пропозиція оподатковувати ПДФО дохід від продажу сільськогосподарської продукції фермерів (часто звичайних бабусь і дідусів з ринків) з ділянок понад 0,5 га.

Виключили і скандальну норму, яка дозволила б податківцям заборонити розпоряджатися майном підприємців та по факту заблокувати їхню роботу, якщо перевірка знаходить нібито недоплату податків у бюджет.

Утім не весь негатив вдалося прибрати. Тож законопроєкт №5600 вийде в зал усе ще більш загрозливим для пересічних законослухняних підприємців, ніж для олігархів. Ось лише кілька найбільш негативних норм.

Невиїзні директори. До другого читання залишилася норма, яка дозволяє податковій через суд забороняти виїжджати за кордон керівнику підприємства, у якого є податковий борг. В Україні близько пів мільйона підприємств з податковим боргом. Велика частина з них – це державні чи комунальні підприємства. Тож ініціатива із забороною виїзду за кордон означає, що, перш за все, буде вкрай важко реформувати державні підприємства, провести їхню корпоратизацію та вивести на прибутковий рівень. Навряд потужний менеджер, здатний вивести підприємство на прибутковий рівень, погодиться на такий “бонус” до нової посади.

Суперсили для податкової. Відповідно до фінальної таблиці поправок, податкова отримує можливість направляти запити на надання інформації про платника податків не лише тоді, коли є чіткі свідчення порушення законодавства, але і коли є дані, які потенційно “можуть свідчити” про такі порушення, наприклад, скарга конкурента. Це розширює можливі підстави для податкової практично до безмежного. І все б нічого, та якщо податковій з тих чи інших причин «не сподобається» надана інформація, це дорівнюватиме проведенню позапланової перевірки.

«Антистимул» інвестицій. З одного боку, на всіх форумах і зустрічах як в Україні, так і за кордоном, від влади лунає заклик інвестувати в країну. З іншого ж – законопроєкт №5600 зменшує бажання інвестувати у всіх, хто вміє рахувати. Для великих платників податків пропонують враховувати тільки 50% витрат минулих періодів при визначенні податку на прибуток. Якщо просто. Наприклад, інвестор вкладає 10 млн грн у відкриття нової фабрики. Через рік роботи фабрики він отримує 6 млн грн доходу. Це добре, але він ще навіть не «відбив» початкові інвестиції. І тут законопроєкт №5600 каже, що владі байдуже – 50% затрат перекрив, а з надлишку вже, будь ласка, плати податок на прибуток. Виглядає не такою вже привабливою можливістю для інвестицій.

Мінімальне податкове зобов’язання для фермерів і ПДФО з врожаю. Усі власники сільськогосподарських земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів, повинні будуть сплачувати не менше ніж мінімальну суму податку – приблизно 1500 грн з 1 гектара. Для громадян, які мають паї і не здаватимуть їх в оренду, встановлення мінімального податкового зобов’язання означатиме просте збільшення земельного податку – подекуди у 17 разів. При цьому є багато земельних ділянок, які власник, може, і хотів би здати в оренду, але не може, бо його земля оточена іншими ділянками. Виходить, що держава змусить його платити фіксовану збільшену суму, навіть попри те, що він не має можливості заробити на цій землі.

Крім того, для невеликих фермерів є ще одна не надто приємна новація. Хоч оподаткування продажу врожаю і не буде залежати від розміру ділянки, але буде залежати від обсягу отриманого доходу. Так, в разі продажі продукції на суму від 12 мінімальних зарплат на рік (зараз це 72 тис. грн) доведеться сплачувати 18% ПДФО і ще 1,5% військового збору.

Внутрішній офшор. Певним чином законопроєкт №5600 виявився чимось на кшталт законодавчої гідри – обрубуєш одну голову, а замість неї виростає дві. Так, до другого читання в тексті з’явилася пропозиція надати на 15 років велику кількість пільг новоствореним підприємствам із шахтарських регіонів. Мова йде про звільнення від ПДВ обладнання, від податку на прибуток, від земельного податку і ще від низки податків. Звичайно, підприємства в цих регіонах треба підтримувати. Втім ця норма не має жодного запобіжника, щоб не стати внутрішнім офшором, а пільги будуть отримувати великі підприємства з інших міст, прикриваючись фіктивно створеними маленькими фірмами у пільгових регіонах.

Чи варті ці зміни чергової тріщини в довірі підприємців до влади? Можна вести філософські дискусії, а можна просто послухати відповідь міністра фінансів на це питання – скільки коштує прийняття №5600. На старті розраховували на +60 млрд грн. Цього тижня міністр публічно відповів на моє питання, що уряд очікує отримати додаткові 25-35 млрд грн від ухвалення цього законопроєкту. Що цікаво, хоч законопроєкт називали «антиолігархічним», у доходах на 2022 рік від тієї самої ренти очікують лише +4,7 млрд грн. І це ще треба подивитися, яку версію реально ухвалять.

А от у презентацію бюджету-2022 року Мінфін ці оптимістичні 30+ млрд грн уже домалював – під них планують і збільшення кількості лікарень, і добудову регіональних аеропортів та інших інфраструктурних проєктів на місцях, і розвиток спортивних об’єктів, і «Велике будівництво» разом з не менш «Великою реставрацією». Під ці обіцянки активно збирають голоси депутатів за бюджет наступного року. Але чи вдасться зібрати очікувану суму з розчарованих та обурених підприємців – велике питання.

Автор: Ярослав Железняк

Джерело: https://lb.ua/economics/2021/09/28/494924_shcho_chekati_vid_zakonoproiektu_5600.html