1) уточнено визначення ОЗ

Пункт 2
розд. 1

Положення цього пункту приведено у відповідність до оновленого абз. 4 п. 8 розд «Загальні положення» НП(С)БО 7 «Основні засоби», тобто з’явилося доповнення, що до складу ОЗ належать матеріальні активи з очікуваним строком корисного використання (експлуатації) довше за рік (або операційного циклу, якщо він довший за рік), які підприємство утримує, в тому числі з метою використання в процесі виконання робіт

2) змінилися назви деяких груп класифікації ОЗ, зокрема «Тварини, які не пов’язані із сільськогосподарською діяльністю» та «Багаторічні насадження, які не пов’язані із сільськогосподарською діяльністю, а також плодоносні рослини»

Підпункти 1.7
та 1.8 п. 7
розд. 2

Внесені коригування не впливатимуть на облік активів, не пов’язаних із сільгоспдіяльністю, адже і раніше положення НП(С)БО 7 та, відповідно, Методрекомендацій № 561, на такі активи не поширювалися — це прямо визначено в п. 3 розд. 1 НП(С)БО 7 та п. 1 розд. 1 Методрекомендацій № 561. Бухоблік біологічних активів та сільгосппродукції регламентовано НП(С)БО 30 «Біологічні активи» та, відповідно, Методрекомендаціями № 1315 (див. нижче)

3) закріплено положення про перегляд строку корисного використання та ліквідаційної вартості об’єкта ОЗ на кінець звітного року в разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання

Абзац 3 п. 24
розд. 5

Ці зміни віддзеркалюють оновлені норми НП(С)БО 7. Проте Мінфін пішов трохи далі та додав новий п. 28 розд. 5 Методрекомендацій № 561, яким визначено, що зміни методу амортизації, строку корисного використання та ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів відображаються як зміни облікових оцінок відповідно до НП(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Водночас нагадаємо, що саме щодо цього питання відсутнє узгодження положень НП(С)БО 7 з п. 6 НП(С)БО 6, який підв’язує перегляд облікових оцінок до будь-якого періоду, в якому відбулася зміна обставин, на яких базувалася оцінка, а не виключно до кінця звітного року

4) нараховану суму амортизації всі підприємства мають відображати збільшенням суми зносу основних засобів і витрат підприємства, крім випадків, коли сума нарахованої амортизації включається до собівартості іншого активу і балансової вартості такого активу

Пункт 25
розд. 5

Сутність відображення амортизації ОЗ в бухобліку від цього не змінилася, адже і раніше у певних випадках амортизаційні відрахування не одразу потрапляли до витрат звітного періоду, наприклад, у разі віднесення амортизаційних відрахувань:

• до виробничої собівартості виготовленої продукції у складі інших прямих витрат, як того вимагає п. 14 НП(С)БО 16 «Витрати» (тут йдеться передусім про амортизацію виробничих ОЗ);
• до капітальних інвестицій на створення або поліпшення об’єкта ОЗ, у разі якщо для цього були використані інші об’єкти ОЗ

5) для визначення непридатності ОЗ до використання, доцільності проведення їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних документів керівник підприємства створює комісію

Пункт 42
розд. 8

Раніше оцінку стану ОЗ мала здійснювати постійно діюча комісія, наразі цю функцію може виконувати «ситуативно» створена комісія. В сучасних реаліях це можливість залучити до оцінки ОЗ будь-кого з наявних працівників, що, своєю чергою, може прискорити ухвалення рішень щодо списання / продажу / розбирання ОЗ.

ДО ВІДОМА. До функцій такої комісії входить: здійснення безпосереднього огляду об’єкта ОЗ; встановлення причин його невідповідності критеріям активу; визначення винних осіб та внесення пропозицій щодо їх відповідальності; визначення можливості продажу (передачі) такого об’єкта ОЗ іншим підприємствам або використання його окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані в разі демонтажу, розбирання (ліквідації), та встановлення їх кількості та вартості.

1) змінилися правила документального оформлення операцій руху запасів, зокрема:

• надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів) слід оформлювати накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;
• отримання запасів як внеску до статутного капіталу слід оформлювати прибутковим ордером, або актом про приймання матеріалів, або товарно-транспортною накладною (форма № 1-ТН, затверджена наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363);
• відпуск матеріалів понад встановлений ліміт або в разі заміни матеріалів може оформлюватися випискою окремої накладної (вимоги) на відпуск матеріалів за дозволом керівника підприємства або осіб, на те уповноважених;
• реєстрація прибутково-видаткових документів може оформлюватися реєстром, що складається матеріально відповідальною особою в довільній формі та містить інформацію про кількість первинних документів, номери первинних документів тощо

Пункти 3.2, 3.3, 3.13, 3.16
розд. 3

Переважно зміни в цих методрекомендаціях пов’язані з документальним оформленням операцій із запасами. Так, Мінфін прибрав посилання на типові форми з обліку сировини та матеріалів (М-11, М-4, М-7, М-8, М-9, М-10 тощо), затверджені наказом Мінстату від 21.06.1996 № 193. Зауважимо, що наказ, яким були затверджені ці форми, втратив чинність ще минулого року згідно з наказом Держстату від 22.10.2021 № 266. Наразі було внесено лише редакційні правки та прибрано посилання на скасовані форми документів.

Проте це не означає, що підприємства, які використовували типові форми, мають одразу від них відмовитися. Тут щонайменше є вибір: розробити власні форми або керуватися застарілими. У будь-якому разі подібне рішення слід зафіксувати в правилах документообігу на підприємстві і затвердити відповідним розпорядженням керівника.

НАГАДАЄМО. Відповідно до п. 2.7 гл.2 Положення № 88 документування госпоперацій може здійснюватись із використанням самостійно виготовлених бланків, які мають містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Для того щоб документи мали юридичну силу, вони мають містити всі реквізити первинного документа, визначені ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.

2) змінилися правила документального оформлення обліку та контролю наявності запасів у місцях їх зберігання та у виробництві:

• інформація про залишок запасів у місцях зберігання на початок і кінець місяця, про їх надходження та витрачання може відображатися в матеріальному звіті, який складається матеріально відповідальною особою в довільній формі та подається до бухгалтерської служби, якщо графіком документообороту передбачено його складання. Такий звіт заповнюють у кількісному виразі на підставі первинних документів про наявність та рух запасів;
• для відображення залишку запасів на складі може застосовуватися відомість обліку залишків матеріалів на складі, яку заповнюють на підставі карток складського обліку матеріалів;
• для проведення уцінки запасів та контролю фактичного залишку може використовуватися сигнальна довідка, яку заповнюють на підставі даних складського обліку

Пункт 4.9
розд. 4

1) серед винятків, на які не поширюються положення цих Методрекомендацій додано плодоносні рослини, пов’язані із сільськогосподарською діяльністю, крім продукції таких плодоносних рослин

Пункт 1.2
розд. 1

Можна сказати, що це суто технічне уточнення. Ті бухгалтери, які на практиці мають справу з плодоносними рослинами, напевно знають, що революційні зміни в їх обліку відбулися ще в далекому 2018 році на підставі наказу МФУ від 12.12.2017 № 1019 (набрав чинності 05.01.2018), відтоді ця категорія рослин «перекочувала» із біоактивів (і відповідно НП(С)БО 30) до ОЗ (та відповідно НП(С)БО 7). Тобто наразі стандартизатори лише відновили історичну справедливість у методрекомендаціях

2) біоактиви при їх первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на продаж, крім випадків, коли справедливу вартість достовірно визначити неможливо. Якщо справедливу вартість достовірно визначити неможливо, біологічний актив зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю, яку визначають відповідно до НП(С)БО 7 та НП(С)БО 9 «Запаси»

Пункт 4.1
розд. 4

Ці зміни пов’язані з нещодавніми нововведеннями в п. 7 НП(С)БО 30, запровадженими наказом МФУ від 21.04.2022 № 119. Раніше біоактиви мали оприбутковуватися за первісною вартістю, яка складалася, зокрема, з ціни придбання (без урахування податків), витрат на транспортування, інших витрат, пов’язаних із придбанням активів, тощо. Методика первісної оцінки біоактивів за справедливою вартістю є більш наближеною до міжнародних стандартів та корелює з аналогічними нормами параграфа 10 МСБО 41 «Сільське господарство».

ДО ВІДОМА. Підходи до визначення справедливої вартості біоактивів та сільгосппродукції наведено в пп. 13–14 НП(С)БО 30. У загальних випадках вони ґрунтуються на цінах активного ринку. Також згідно з оновленим п. 4 НП(С)БО 30 витрати на продаж — це витрати, пов’язані з продажем біологічних активів і сільськогосподарської продукції (комісійні винагороди продавцям, брокерам, непрямі податки, що сплачуються при реалізації продукції, тощо за винятком фінансових витрат).

3) додаткові біоактиви при первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на продаж, або за виробничою собівартістю, яка визначається відповідно до НП(С)БО 16

Пункт 4.6
розд. 4

Ще одне нововведення, яке прямо стосується змін у профільному нацстандарті, — в п. 9 НП(С)БО 30: змінився склад витрат, на які зменшується справедлива вартість додаткових біоактивів. Раніше передбачалося, що справедлива вартість активу мала зменшитися на очікувані витрати на місці продажу, тобто на витрати, пов’язані виключно з продажем біоактивів і сільгосппродукції на активному ринку (фактично це лише ті витрати, які мали б виникнути під час біржової торгівлі), а всі інші витрати, понесені під час продажу поза межами активного ринку, по суті, не враховувалися. Тепер справедлива вартість може бути зменшена на будь-які комісійні винагороди продавцям, брокерам, сплачені непрямі податки тощо

4) довгострокові біоактиви, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, можуть визнаватися та відображатися за первісною вартістю з урахуванням накопиченої амортизації та втрат від зменшення корисності

Пункт  5.8
розд. 5

Раніше аграрії-прибутківці в принципі мали можливість обирати, за якою вартістю на дату балансу проводити оцінку довгострокових біоактивів — за первісною чи за справедливою. Так, можливість оцінки довгострокових біоактивів за первісною вартістю була дозволена у двох випадках:

• якщо неможливо достовірно визначити справедливу вартість;
• якщо підприємство є платником податку на прибуток.

Тепер згідно з оновленим п. 11 НП(С)БО 30 згадку про прибутківців прибрали, тобто відтепер єдиною умовою залишилася відсутність можливості достовірно визначити справедливу вартість активу

1) уточнено критерії розмежування об’єктів інвестиційної та операційної нерухомості

Пункт 2.22
розд. ІІ

Насправді до критеріїв розмежування лише додали використання або невикористання такої нерухомості в процесі виконання робіт. Так, інвестиційною нерухомістю вважаються власні або орендовані земельні ділянки, споруди, які утримувані з метою отримання орендних платежів та/або отримання прибутку і на відміну від операційної нерухомості, не використовуються для виробництва та постачання товарів, надання послуг, виконання робіт, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності

ДО ВІДОМА. Всі інші зміни, зокрема в тексті Методрекомендацій № 1327 , є переважно редакційними, такими, що пов’язані із заміною посилань на сучасні назви нормативних документів (зокрема, в тексті П(С)БО замінено на НП(С)БО), або такими, що пов’язані з видаленням посилань на скасовану нормативку, тощо.