У бізнесі, як і у житті, може скластися безліч непередбачених ситуацій. Найдеструктивніше, що може статися у компанії, – це корпоративний конфлікт між її власниками.

Корпоративний конфлікт – це взагалі вибухонебезпечна справа, це період, в який можуть прийматись дуже емоційні і дуже не правильні рішення, власні образи та інтереси ставляться вище за інтереси бізнесу, відключається все раціональне та тверезе і включається тільки власне «Я».

У цей дуже не простий період принципово важливо дати адекватну оцінку можливостей опонента, особливо, коли твій опонент – міноритарний учасник у бізнесі, тобто особа (або декілька осіб), що у сукупності мають частку, що становить менше 50% розміру статутного капіталу.

Постає запитання – якими законними правами наділений міноритарний учасник, що не має контролюючого пакету часток, але залишається при цьому утримувачем корпоративних прав? Є декілька ключових індикаторів, на які треба звернути увагу: можливість примусового виключення учасника, дивіденди, трудові відносини, участь у загальних зборах, запити та отримання інформації.

Примусове виключення

Закон встановлює єдину обставину, за якою учасника можливо примусово виключити, – якщо учасник пропустив строки внесення вкладу до статутного капіталу. Статут товариства не може містити додаткові положення для виключення учасника. Тому потрібно уважно вивчити первинну та бухгалтерську документацію і встановити факт внесення учасником свого вкладу. Якщо вклад учасника не внесений – далі можна не читати, учасник виключається рішенням загальних зборів, які були попередньо скликані на ініціативою виконавчого органу товариства.

Дивіденди

Відповідно до статті 26 Закону учасник має право на отримання дивідендів. Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

За загальним правилом учасник може претендувати на отримання дивідендів, але хто їх коли виплачував? В дуже рідких випадках учасники Товариства приймають рішення про виплату дивідендів – необхідність отримання офіційного доходу для учасника, прозора політика ведення обліку (більш притаманно для товариств з іноземним капіталом). Також окремо звернути увагу, що забороняється виплачувати дивіденди у таких випадках:

• наявна недостатність ресурсів товариства для покриття вимог кредиторів, строк сплати яких настав;

• якщо внаслідок виплати дивідендів у товариства не залишатиметься ресурсів для покриття вимог кредиторів;

• товариство ще не провело розрахунків з учасниками, які вийшли з його складу, або з правонаступниками таких учасників;

• учасник не вніс (повністю або частково) свій вклад до статутного капіталу Товариства.

Отже, якщо Товариство не отримує офіційного прибутку, то і виплата дивідендів для міноритарного учасника є недосяжною мрією.

Розмір має значення або голосування на загальних зборах

Принципову увагу необхідно звернути на кількість голосів, які належать міноритарію, оскільки Закон встановлює декілька порогів голосів, що необхідні для прийняття рішень на загальних зборах: > 50%, >75%, 100%. Тому, умовно, мінорітаріїв можна поділити на дві категорії: до 25% і більше 25% голосів. Тобто, якщо міноритарію належить пакет часток у 25% і більше, то він безпосередньо вливає на пул рішень, що потребують 75% відсотків голосів і більше, а саме:

• внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

• зміна розміру статутного капіталу товариства;

• прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства.

Загалом можна сказати, що це не критичний обсяг питань, і Товариство у більшості випадків може продовжити свою діяльність і без ухвалення цих рішень. У окремих випадках тільки питання внесення змін до статуту можуть бути нагальними. Всі питання, що стосуються реоганізації та ліквідації за загальним правилом знаходяться у сфері інтересів всіх учасників, тому ми їх до уваги не беремо.

Учасник, що володіє 1% і більше голосів, впливає на рішення, що повинні прийматись одностайно:

• затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

• перерозподіл часток між учасниками товариства;

• створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;

• прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;

• встановлення обмежень в Статуті щодо зміни співвідношення часток;

• затвердження оціночної вартості вкладу у не грошовій формі;

• зміна строку внесення початкового вкладу Учасника;

• визначення порядку внесення додаткових вкладів у статутний капітал (в т.ч. строки внесення, право вносити додатковий вклад без дотримання пропорцій часток, право лише певних учасників вносити додаткові вклади);

• визначення спеціальної (відмінної від Закону) процедури реалізації переважного права на придбання частку;

• встановлення обмежень про те, що відчуження частки (чи її частини) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників.

Як бачимо, майже всі питання що потребують 100% голосів, торкаються операцій з часткою учасника. Все для того, щоб запобігти старому фокусу з розмиттям частки учасника у статутному капіталі. Ще до прийняття Закону про ТОВ та ТДВ розмиття частки було одним із класичних прийомів боротьби з ворожим учасником, за рахунок збільшення статутного капіталу через вклад «свого» учасника, частка інших пропорційно зменшувалась, у деяких випадках і до сотої відсотка.

Участь у загальних зборах

Відповідно до статті 29 Закону кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник має кількість голосів, пропорційно до розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Загальні збори учасників скликаються:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства

Якщо міноритарний учасник – скандаліст, то такий обсяг прав дає йому досить гарний шанс позловживати своїм статусом учасника, і влаштовувати шоу на загальних зборах. Але реальність трохи відрізняється. По-перше, учасник точно повинен бути обізнаний, де, коли і в який час ці збори проходять, при тому що Товариство або інші учасники виконали свій обов’язок із повідомлення про такі збори, по-друге, гарно продумана провокація працює тільки тоді, коли на цю провокацію реагують, у всіх інших випадках це марна трата власного часу та зусиль. У будь-якому випадку, для недопущення можливих судових претензій з боку учасника, будь-які загальні збори, що проводяться у Товаристві, повинні проводитись відкрито, нехай краще прийде та поскандалить, аніж Товариство потім матиме перспективу визнання рішення загальних зборів незаконним у судовому порядку.

Зловживання загальними правами міноритарного учасника

Кожен учасник товариства за загальним правилом має право:

• отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

• переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства;

• право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам;

• вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників;

• право на дивіденди;

• отримувати документи Товариства;

• право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників;

• вимагати скликання загальних зборів учасників (10% у сукупності і більше);

• право автоматичного включення власних питань до порядку денного загальних зборів;

• право вимагати проведення за рахунок Товариства аудиторської перевірки діяльності ТОВ (ініціювати її проведення та знайомитись з її результатами).

Особливу увагу треба приділити такому питанню, як доступ учасника до документів Товариства, адже учасник може надсилати запити із вимогою надання доступу не з власних інтересів.

Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов’язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, перелік яких також визначений у ст.43 Закону. З цих документів критичне значення мають: документи, що підтверджують права товариства на майно, документи бухгалтерського обліку, аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг.

Постає запитання: що з усім цим робити? У корпоративній війні немає переможців, є тільки сторона, що зазнала менших втрат (фінансових та емоційних).

Найчастіше більший поглинає меншого шляхом купівлі його частки у статутному капіталі. Якщо частки майже рівні – тоді корпоративний договір, гнучкий інструмент врегулювання гострих кутів, адже корпоративний договір – це інструмент, за яким учасник може відмовитись від частини своїх прав і не псувати нерви іншому.

Якщо обидва варіанти не релевантні, тоді наступає велике розмаїття тактичних та стратегічних рішень з ведення корпоративної війни, головною метою якою буде повернутись до перших двох варіантів.

Автор: Анатолій Кисельов

Джерело: https://biz.ligazakon.net/analitycs/203155_toksichniy-mnoritary-abo-yakikh-problem-mozhna-ochkuvati-vd-uchasnika-z-menshoyu-chastkoyu-u-tovaristv