Фінансовий моніторинг – це державна система протидії відмиванню та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. Ще 30-40 років тому такого поняття не існувало. Навпаки, кожна країна оберігала фінансову інформацію. Але світ стає глобальним, тому необхідність боротися з проблемою «брудних коштів» зростає.

Хоча в Україні перший закон про фінансовий моніторинг з’явився у 2001 році, з 2002 по 2004 рік ми перебували в «чорному» списку FATF (міжнародна організація по боротьбі із відмиванням коштів – прим. ред.) і знову потрапили туди в 2010-му. Тому у 2010-му та 2014-му закон про фінансовий моніторинг суттєво оновлювався, а зараз прийшов час для нових змін.

Приклади заповнення Звіту за формою № Д5

фахівці ДПС у Житомирській області нагадують, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування повинна подавати за результатами календарного року податкову декларацію, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, в тому числі відомості про нерухоме та рухоме майно.

Зокрема, відповідно до п.п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року.

Фахівці ДПС повідомляють, у 2020 році підлягають оподаткуванню транспортним податком легкові автомобілі з 2015 року випуску (включно), середньоринкова вартість яких становить понад 1 771 125 гривень.

Перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2020 році, розміщено на офіційному вебсайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України за посиланням: http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA.

Учасник ТОВ може бути виключений з товариства за рішенням загальних зборів його учасників із підстав, прямо передбачених законом. У цьому переліку немає судового рішення, що набрало законної сили.

Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року № 905/859/19 .

Українці – щедрий та добрий народ. Ми ладні віддати останню копійку аби допомогти близькій людині. Звичайно, слід допомагати близьким нам людям,але обов’язково пам’ятати при цьому і про власні інтереси. Саме для цього існує таке поняття як «боргова розписка».

Як правильно скласти боргову розписку?

Боргову розписку пише власноруч особа, якій позичають кошти.

Призначення та проведення позапланової документальної перевірки бізнесу на підставі ухвали слідчого судді, винесеної в межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України, є розповсюдженою практикою. Тому для бізнесу оскарження зазначених ухвал залишається актуальним питанням.

Дані Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) підтверджують, що нині слідчі судді все частіше відмовляють досудовому органу та/або прокуратурі у задоволенні відповідного клопотання. Однак практика все ще неоднозначна.

Чи є правомірним призначення податкової перевірки в межах кримінального провадження?

Відповідно до п. 78.1 Податкового кодексу України (далі – ПК України), документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону (пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

У редакції Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), що діяла до 15.07.2015 р. було передбачено повноваження прокурора (п. 6 ч. 2 ст. 36 КПК України) та слідчого (п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом. Однак, пп. 12 п. 5 розд. XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про прокуратуру”, який набрав чинності від 15.07.2015 р., виключив з переліку повноважень прокурора та слідчого це право.

Будь-якої альтернативи, якою чинне кримінальне процесуальне законодавство наділяло б сторону обвинувачення повноваженням щодо проведення або призначення такої процесуальної дії, як позапланова документальна перевірка, законодавець не запропонував.

Позиція судів у цьому спірному питанні

Попри відсутність прямої норми щодо повноваження призначати податкову позапланову документальну перевірку або звертатися до слідчого судді із відповідним клопотанням, слідчі та прокурори продовжують звертатися до слідчих суддів з такими клопотаннями щодо надання дозволів на проведення позапланових перевірок із подальшим дорученням їх проведення відповідним контролюючим органам.

Свої клопотання слідчі та прокурори мотивують тим, що пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено можливість здійснення документальної позапланової перевірки на підставі рішення суду (слідчого судді), а ч. 2 ст. 93 КПК України передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

При цьому, слідчі та прокурори забувають, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України), а поняття «отримання актів перевірок» не є тотожним з поняттям «доручати проведення перевірок».

Тому логічною видається ухвала у справі № 243/6674/17-к, що стосується питання правомірності проведення перевірок на підставі ухвали слідчого судді, постановлена 6 березня 2018 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі – ВС).

ВС висловився наступним чином: «…законодавець не тільки забрав у слідчого і прокурора повноваження «призначати ревізії та перевірки», але й встановив, що будь-які докази, отримані внаслідок такої «не передбаченої цим Кодексом» перевірки чи ревізії, є недопустимими. Положення законодавства, якими виключені повноваження слідчого чи прокурора призначати перевірки, не можуть тлумачитися як зміна порядку здійснення повноважень, наприклад, як заборона здійснювати ці повноваження без дозволу слідчого судді чи суду. Законодавець цілком і безумовно виключив такі дії з кола тих дій, що дозволяються вчиняти слідчому або прокурору. В контексті цієї справи завдання слідчого судді полягало саме в тому, аби повноваження слідчого і прокурора, що були виключені законом, були також виключені на практиці.

Отже, суд вважає, що у цьому випадку слідчий суддя, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством».

Однак, окрім питання щодо повноважень слідчих та прокурорів звертатися до слідчих суддів із клопотанням про призначення позапланових документальних перевірок, а слідчих суддів – вирішувати долю такого роду клопотань, на розгляд ВС винесено питання і щодо можливості оскарження ухвал слідчих суддів про задоволення або відмову у задоволенні таких клопотань, оскільки ст. 309 КПК України дійсно не передбачено права на оскарження ухвал слідчих суддів про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження. Зазначена обставина була причиною для численних відмов апеляційними судами у прийнятті до провадження апеляційних скарг на такі ухвали.

Тож, вирішуючи питання, чи підлягає рішення суду першої інстанції, прийняте всупереч наданим повноваженням, оскарженню в апеляційному порядку, суд вирішив передати вказану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата в постанові від 23.05.2018 у справі № 243/6674/17-к вказала, що: «Зважаючи на важливість для суб’єктів, щодо діяльності яких слідчі судді надають дозволи на проведення позапланових перевірок, прав, установлених статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу Конвенції, та враховуючи відсутність надійних процесуальних механізмів захисту прав під час підготовчого провадження, Велика Палата вважає практичним та ефективним право на апеляційний перегляд таких ухвал у стадії досудового розслідування».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в наведеному рішенні зазначила: «…апеляційні суди зобов’язані відкривати апеляційне провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок».

Отже, враховуючи відсутність прямої норми, яка б наділяла орган досудового розслідування та прокурора повноваженнями призначати податкову позапланову документальну перевірку або звертатися до слідчого судді із відповідним клопотанням у межах кримінального провадження, а слідчого суддю – розглядати такого роду клопотання, варто враховувати, що у разі призначення та проведення такої податкової перевірки в порядку пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, висновки за результатом її проведення, можна визнати незаконними в порядку адміністративного судочинства.

А з урахуванням позиції Верховного Суду, виникає можливість оскаржити ухвалу слідчого судді, яка стала підставою для такої перевірки, до суду апеляційної інстанції.

Автор: Ганна Щеннікова, адвокат, старший юрист KPMG Law Ukraine

Джерело: https://biz.ligazakon.net/ua/analitycs/191306_pozaplanova-podatkova-perevrka-u-ramkakh-krimnalnogo-provadzhennya-chi–shans-na-oskarzhennya

Не будемо оригінальними, якщо нагадаємо, що 21.10.2019 р. набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства1. Його обговорюють усі, починаючи від бухгалтерів, юристів та закінчуючи служителями Феміди. Багато хто вважає КУзПБ прогресивним законом, але разом з тим скептики наголошують на недосконалості деяких його норм та прогалинах, які за старою «доброю» традицією доведеться усувати представникам судової влади.

Цю статтю ми вирішили присвятити відповідальності керівника підприємства в процедурі банкрутства, оскільки саме навколо цієї норми так багато галасу і так мало змістовної інформації.

Саме про оренду працівників «аутстафінг» та сплату податків йшла мова під час брифінгу за участі начальника Головного управління ДФС у Херсонській області Ігоря Клима, першого заступника начальника Ірини Філіппової та заступника начальника оперативного управління – начальника відділу організації викриття економічних злочинів Головного управління ДФС у Херсонській області Володимира Рагуліна, проведеного сьогодні у прес- центрі фіскального відомства.

З початку року у зв’язку із підвищенням розміру мінімальної заробітної плати цілком зрозуміла позиція платників податків Херсонщини, які віднаходять нові сучасні підходи по скороченню витрат господарської діяльності. Це, насамперед, мінімізація витрат підприємства за рахунок регулювання чисельності штату працівників шляхом виведення з нього робітників і оформлення їх у штат спеціальної компанії – провайдера.

Сучасні соціально-економічні системи характеризуються значною складністю структури, відсутністю достатнього обсягу кількісної інформації та необхідністю врахування якісних показників, що ускладнює формалізацію цих процесів. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю пошуку методів моделювання стратегій податкової оптимізації на підприємстві, що враховують кількісні та якісні показники, здатні адаптуватися до змін зовнішнього середовища.

Метою статті є дослідження наявних стратегій для податкової оптимізації, виявлення інструментів для їх моделювання. У статті узагальнено схему кроків, метою яких є збільшення ефективності оподаткування. У результаті зазначено про необхідність застосування таких методів і моделей, що враховують усю необхідну інформацію про об’єкт дослідження та дають змогу виявляти найбільш ефективні та стратегічні напрями подальшого розвитку.