За наслідками податкових перевірок бізнес зіштовхується не лише із донарахуваннями податкових зобов’язань та застосуванням штрафних санкцій, а й із ризиком відкриття кримінальних проваджень по факту податкового правопорушення.
Найчастіше мова йде про ст. 212 «Умисне ухилення від сплати податків» Кримінального кодексу України (далі – «КК України») та нині декриміналізовану ст.205 «Фіктивне підприємництво». Додатково службовим особам інкримінують й інші статті із категорії так званих «економічних злочинів» (ст.204, 205-1, 209, 212, 212-1, 216, 218-1, 219, 222, 366, 367 КК України).
Пропонуємо розглянути найважливіші висновки судів щодо податкових правопорушень.
Умисне ухилення від сплати податків (ст.212 КК України)
За результатами розслідування лише одна із десяти справ, порушених на підставі ст.212 КК України, передається до суду. Із тих, що розглядаються в судах, лише 9% завершується вироками. Такі дані оприлюднює ДПС та ГПУ. Найважче стороні обвинувачення в цій категорії спорів довести умисел (суб’єктивна сторона складової злочину).
Висновок 1. Обвинувачення не може будуватися виключно на даних податкової перевірки в разі оскарження її результатів платником податків, доки не набрало законної сили рішення в адміністративній справі
Згідно фабули справи, органи досудового розслідування обвинувачували фізичну особу в тому, що вона, будучи співзасновником ТОВ, з метою ухилення від сплати ПДВ, подала до податкового органу заяву про реєстрацію компанії сільськогосподарським підприємством зі спеціальним режимом оподаткування ПДВ (керуючись ст.209 ПК України).
На думку сторони обвинувачення, наступна подача декларацій з ПДВ призвела до заниження об’єкту оподаткування шляхом незаконного застосування податкової пільги (спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства). Таким чином, обвинувачений здійснював ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст.222 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України).
Суд першої інстанції виправдав фізособу, вказавши, що у її діях відсутній склад кримінального правопорушення. Виправдальний вирок залишений без змін судом апеляційної інстанції.
В касаційній скарзі прокурор вказував, що підприємство не мало права на використання спеціального режиму оподаткування ПДВ і посилався на висновок експерта, який неправомірно не врахували суди першої та другої інстанцій.
Колегія суддів Верховного Суду (далі – «ВС») врахувала, що у спорі щодо спеціального режиму оподаткування ПДВ адміністративні суди підтримали позицію платника податків. Судові спори з цього питання завершились рішеннями, що набрали законної сили. ВС погодився, що факти, встановлені цими судами, стосуються предмета доказування у цій справі, зокрема встановлення обов’язкових елементів складу злочинів, інкримінованих засудженому. Ці рішення свідчать, на думку колегії ВС, про те, що фізособа надавала державним органам правдиву інформацію щодо здійснюваної товариством діяльності, а спір між підприємством та державними органами стосувався лише тлумачення цієї інформації з погляду податкового законодавства.
ВС вказав, що не бачить порушення в тому, що суди не взяли до уваги висновок судово-економічної експертизи. Як випливає з вироку, місцевий суд проаналізував вказаний висновок і, дотримавшись вимог частини десятої статті 101 КПК, навів у вироку мотиви своєї незгоди з ним. На аналогічні скарги прокурора апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що вказаний висновок не може спростувати висновків, що містяться у рішеннях адміністративних судів, які набрали законної сили, щодо застосування норм податкового законодавства до діяльності підприємства.
Детальніше: https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/197322_novats-v-opodatkuvann-nerukhomost-zakon–466