Оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану фірми є одним з найбільш доступних і достовірних методів як для підприємства, так і для його партнерів.
Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, що характеризується системою абсолютних і відносних показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз фінансового стану дозволяє оцінити фінансову стійкість підприємства, яка є критерієм оцінки підприємницького ризику. Залежність між фінансовою стійкістю підприємства і ризиком прямо пропорційна: при погіршенні фінансового стану підприємства виникає небезпека виникнення цілого комплексу фінансових ризиків, одним з яких є ризик банкрутства.
Фінансовий стан підприємства характеризується комплексом взаємопов’язаних між собою критеріїв. Найбільш об’єктивний результат може бути отриманий на підставі використання в процесі аналізу як абсолютних, так і відносних критеріїв оцінки.
Абсолютні критерії оцінки діяльності підприємства можуть бути двох типів: результативні і різницеві. До результативним можна віднести такі основні підсумкові показники діяльності підприємства, як сума виручки, оборот підприємства, сума його активів і ін. До різницевих критеріїв відносяться такі показники, як прибуток підприємства, чистий оборотний капітал (поточні активи – поточні зобов’язання) та ін.
Аналіз величини абсолютних показників не може показати реальний фінансовий стан підприємства. Для об’єктивної оцінки фінансового стану підприємства абсолютні показники повинні досліджуватися в динаміці за кілька років, що не завжди можливо в сучасних умовах.
З точки зору оцінки рівня фінансового ризику особливий інтерес має система відносних фінансових показників або коефіцієнтів, розрахунок яких заснований на даних бухгалтерської звітності підприємства. За кордоном аналіз проводиться головним чином за даними річної звітності. В Росії у зв’язку з нестійкою економічною ситуацією представляється доцільним проводити аналіз цих показників на основі даних квартальної звітності.
Значення певного коефіцієнта саме по собі мало інформативно. Необхідно здійснити просторово-тимчасове порівняння значень цих коефіцієнтів з їх нормативними значеннями, встановленими в спеціальних нормативних актах, з аналогічними показниками за спорідненими підприємствами, вивчити їх динаміку за певний період.
Найбільш важливими для аналізу фінансового стану підприємства і запобігання ризику банкрутства підприємства є наступні групи фінансових коефіцієнтів:
1) показники платоспроможності і ліквідності підприємства;
2) показники фінансової стійкості;
3) показники рентабельності;
4) показники ділової активності підприємства. Платоспроможність підприємства в першу чергу показує надійність фірми, так як характеризує фінансовий стан підприємства, рівень фінансового ризику. Платоспроможність являє собою здатність підприємства в конкретний момент часу розраховуватися за всіма своїми борговими зобов’язаннями власними коштами. В залежності від того, які зобов’язання підприємства приймаються в розрахунок, розрізняють короткострокову і довгострокову платоспроможність.
Оцінка платоспроможності підприємства складається з розрахунку наступних найважливіших показників:
■ величини власних оборотних коштів;
■ коефіцієнтів ліквідності, що характеризують стан оборотних коштів і короткострокових зобов’язань;
■ коефіцієнта забезпеченості поточної діяльності власними оборотними засобами;
■ коефіцієнта забезпеченості процентів за кредитами;
■ коефіцієнта довгострокової платоспроможності та ін. Власні оборотні кошти являють собою величину перевищення суми оборотних коштів над сумою короткострокових зобов’язань підприємства. Їх розмір визначається вирахуванням із загальної величини оборотних активів до суми короткострокових зобов’язань підприємства.
Під ліквідністю підприємства розуміється наявність у нього оборотних коштів у розмірі, достатньому для погашення короткострокових зобов’язань.
Платоспроможність та ліквідність підприємства тісно пов’язані один з одним, але не тотожні. Платоспроможність підприємства може бути забезпечена в необхідні терміни за рахунок реалізації високоліквідних активів.
Для оцінки платоспроможності підприємства використовують коефіцієнт поточної ліквідності (або коефіцієнт покриття) (КТС|СЛ), який показує, якою мірою поточні зобов’язання (ТО) фірми покриваються її поточними активами (ТА):
де ОС – оборотні кошти;
КП – короткострокові пасиви (зобов’язання).
Значення коефіцієнта менше 1 показує наявність високого ступеня фінансового ризику, оскільки брак коштів може призвести до банкрутства підприємства. Оптимальним вважається значення цього коефіцієнта, рівне 2.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Каґ)(.;і), або коефіцієнт платоспроможності підприємства, показує, яка частина короткострокових зобов’язань (КП) може бути негайно погашена за рахунок наявних у підприємства в наявності грошових коштів (ДС):
Для західних підприємств рекомендоване значення нижньої межі цього показника знаходиться на рівні 0,2, для російських підприємств – від 0,05 до 0,1. Це пов’язано з тим, що у більшості підприємств зазвичай тимчасово вільні кошти складають недостатню величину, так як вони постійно повинні знаходитися в обороті і приносити прибуток.
Коефіцієнт термінової ліквідності (Кср,) показує відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість) до короткострокових зобов’язань:
де ПЗ – виробничі запаси.
Коефіцієнт забезпеченості поточної діяльності підприємства (До(|Ліс||еч) власними оборотними засобами (СОС) показує, яка частина оборотних активів (ОА) фінансується за рахунок власних коштів підприємства:
Коефіцієнт довгострокової платоспроможності (К) характеризує фінансовий стан підприємства на тривалий період. Метою його визначення є раннє виявлення ознак банкрутства підприємства. Він розраховується як відношення позикового капіталу (ДЗ) до власного (СК):
Збільшення частки позикових джерел у структурі капіталу підприємства підвищує його виробничий і фінансовий ризик.
Коефіцієнт покриття відсотка по довгострокових позиках (До||Дкр) показує, у скільки разів чистий прибуток підприємства (ПП) перекриває величину відсотків за даними позиками (Р) і яку максимальну величину зменшення прибутку може допустити підприємство, щоб не втратити своєї платоспроможності:
Економічною сутністю фінансової стійкості підприємства є забезпеченість його запасів і витрат джерелами формування, як власними, так і позиковими.
При аналізі фінансової стійкості підприємства використовуються різні фінансові показники, найважливішими з яких є коефіцієнти:
■ співвідношення позикових і власних коштів;
■ маневреності власних оборотних коштів;
■ автономії (або фінансової незалежності);
■ забезпеченості власними оборотними засобами;
■ покриття інвестицій та ін.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (К;иеш.р) показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка – за рахунок позикових:
де ЗК – позиковий капітал;
СК – власний капітал.
Цей коефіцієнт має особливе значення для підприємства: чим він вище, тим більше у підприємства боргових зобов’язань і тим вище ризик банкрутства. Оптимальне значення цього коефіцієнта повинно бути менше 1.
Іншим показником фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів, який визначається за формулою
Цей коефіцієнт показує, яка частина власних коштів підприємства вкладена в найбільш мобільні активи. Чим вона вище,
тим більше у підприємства можливостей маневрувати власними коштами. Нормальне значення цього коефіцієнта повинно перевищувати 0,5.
Важливим для оцінки фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт автономії (К.””), або фінансової незалежності, який визначається наступним чином:
де СК – власний капітал;
ІБ – загальна сума капіталу (підсумок балансу підприємства).
Цей коефіцієнт характеризує ділову активність підприємства і показує частку коштів власника, вкладених в загальну вартість майна підприємства. Він має важливе значення для кредиторів підприємства, оскільки визначає ступінь їх ризику на вкладений в підприємство капітал. Оптимальним вважається значення цього коефіцієнта на рівні менше 0,5, але його значення може бути і менше, якщо для розширення виробництва залучені довгострокові позички. Чим вище частка власного капіталу в загальному обсязі залучених ресурсів підприємства, тим вище фінансова незалежність підприємства, вище його фінансова стійкість і стабільність.
Оберненим до нього є коефіцієнт фінансової залежності (Кф,Ш1а|ШС), який визначається за формулою
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (Кобі.,,,^) визначається як відношення величини власних оборотних коштів до величини запасів і витрат (3)
Величина коефіцієнта має бути більше або дорівнює 0,1 у відповідності з нормативними документами Російської Федерації. Цей коефіцієнт показує наявність власних оборотних коштів, необхідних для забезпечення фінансової стійкості підприємства.
Коефіцієнт покриття інвестицій (Кшжршш) характеризує частку власного капіталу і довгострокових зобов’язань у загальній сумі активів підприємства:
Нормальне значення коефіцієнта повинно бути не менше 0,9, критичний – нижче 0,75.
Важливе економічне значення для аналізу фінансових ризиків має оцінка прибутковості підприємницької діяльності. Відносними показниками, що характеризують прибутковість, є показники рентабельності, що свідчить про рівень прибутковості як самого підприємства, так і його продукції. Показники рентабельності з різних позицій відображають ефективність господарської діяльності підприємства.
Можна виділити дві групи показників рентабельності, в яких прибуток зіставляється або з ресурсами підприємства (капітал, матеріальні ресурси), або з показниками, що характеризують сукупний дохід підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції, робіт та надання послуг.
В даний час існує безліч коефіцієнтів рентабельності в залежності від інтересів користувача. Багато чого залежить від вибору показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства. Так, в чисельнику може бути валовий прибуток, маржинальний прибуток або чистий прибуток.
Не менш важливе значення має і вибір показника, що стоїть в знаменнику формули розрахунку рентабельності. Виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності капіталу і продажів.
Рентабельність капіталу може бути визначена в розрізі чотирьох основних показників: рентабельність активів, рентабельність сукупного капіталу, рентабельність власного капіталу, рентабельність позикового капіталу. Рентабельність сукупного капіталу (Яаст) знаходиться відношенням балансового прибутку (БП) до середньої вартості майна підприємства (ІБ) (валюти балансу):
Рентабельність власного капіталу (Яск) являє собою відношення чистого прибутку підприємства (ЧП) до середньої величини власного капіталу підприємства (СК):
Рентабельність позикового (Ялк) капіталу знаходиться відношенням чистого прибутку до середньої величини позикового капіталу підприємства (ЗК):
Рентабельність продажів (Я|||Ю1аж) характеризує прибуток підприємства, що припадає на один рубль його обороту і визначається як відношення прибутку від реалізації продукції (ПР) до виручки (У) від реалізації в цінах підприємства (без ПДВ і акцизів) за всієї продукції та її окремих видів:
В залежності від того, який з показників прибутку бере участь у розрахунках, розрізняють два показника рентабельності продажів:
1) валова рентабельність (використовується показник валового прибутку);
2) чиста рентабельність (використовується чистий прибуток). Також розраховується загальна рентабельність виробництва (/?|ф.”а) як відношення балансового прибутку підприємства до величині основних виробничих фондів, нематеріальних активів і запасів (оборотних активів, вкладених у товарно-матеріальні цінності):
Рентабельність продукції (Ящшл) визначається відношенням прибутку від реалізації цієї продукції до повної собівартості продукції (СС):
Фінансові коефіцієнти, що характеризують ділову активність підприємства, що відбивають ефективність основної виробничої діяльності, а також розкривають напрями використання компанією своїх активів для отримання доходів. Основними з них є:
■ загальний коефіцієнт оборотності капіталу підприємства;
■ коефіцієнт оборотності власних коштів;
■ коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості та ін.
Загальний коефіцієнт оборотності капіталу (КОоДщ) визначається відношенням виручки від реалізації продукції (В) до підсумку балансу підприємства (вартості його майна):
Коефіцієнт оборотності власних коштів (КОсо6ств) відрізняється від загального коефіцієнта оборотності тим, що в знаменнику дробу стоїть величина власного капіталу (СК) підприємства:
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (КОдаблади) характеризує кількість обертів, які здійснює дебіторська заборгованість підприємства, і розраховується за формулою
Аналіз фінансових коефіцієнтів, що характеризують реальний фінансовий стан підприємства, є вкрай важливим і необхідним для своєчасної діагностики можливого банкрутства підприємства. Систематичний контроль фінансового стану дозволяє оперативно виявляти слабкі сторони в роботі підприємства та приймати відповідні заходи по їх усуненню.
Джерело: https://studme.com.ua/1719051211390/finansy/otsenka_predprinimatelskogo_riska_osnove_analiza_finansovogo_sostoyaniya_predpriyatiya.htm