У зв’язку з зростом кількості громадян України, які працюють за кордоном, зростає і актуальність питання оподаткування отриманих ними іноземних доходів відповідно до вимог законодавства України.

Поняття іноземного доходу визначається Податковим Кодексом України (надалі – «ПК») як дохід (прибуток), отриманий з джерел за межами України. Саме іноземні доходи відповідно до ст. 163 ПК є об’єктом оподаткування резидента.

Згідно ст. 14 ПК резидентом України вважається фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Узагальнюючи вказані вище норми, резидентом є особа, яка має постійне місце проживання в Україні. Проте якщо особа проживає на постійній основі в іншій країні, то вона буде резидентом, якщо матиме більш тісні особисті чи економічні зв’язки в Україні. Навіть якщо для особи важко визначити центр життєвих інтересів, вона буде вважатись резидентом України, якщо перебуває в Україні не менше ніж 183 дні протягом періоду або періодів податкового року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Щодо порядку звітування платників єдиного податку третьої групи – юридичних осіб за 2023 рік

І навпаки, особа, яка постійно (більш ніж 183 днів на рік) проживає за кордоном і не має важливих інтересів (сім’ї та підприємницької діяльності) в Україні не може вважатись резидентом з метою оподаткування його доходів в Україні.

Таким чином, не кожний громадянин України, що працює за кордоном, автоматично вважається резидентом України, і відповідно повинен платити податки з іноземних доходів саме в Україні.

Оподаткування іноземних доходів

Порядок оподаткування іноземного доходу визначається п. 170.11 ПК, яким встановлено, що іноземний дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу.

Згідно підпункту 170.11.1. ПК у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Таким чином, за загальним правилом з іноземного доходу резидента України справляється податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18%, а також тимчасово встановлений до сплати військовий збір в розмірі 1,5%.

Уникнення подвійного оподаткування

Пунктом 13.4 статті 13 ПК встановлено, що суми податків та зборів, що сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Згідно пп. 170.11.2. ПК у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Гуманітарна допомога: документальне оформлення, облік та відповідальність

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від уповноваженого державного органу країни, де було отримано такий дохід (прибуток), довідку про суму сплаченого податку (збору), а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 ПК).

Зокрема укладені та набрали чинності міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування з Польщею (11.03.1994), Німеччиною (04.10.1996), Австрією (20.05.1999) та Швейцарією (26.02.2002).

Платник податків, який працює за кордоном, має звернутися до уповноваженого фінансового державного органу вказаної вище іноземної держави та у визначеному законодавством відповідної країни порядку отримати довідку про суму сплаченого податку, а також про базу чи об’єкт оподаткування. На всіх довідках з цих країн, має бути проставлений апостиль, з наступним перекладом українською мовою з нотаріальним засвідченням підпису перекладача.

Складання податкової декларації та строки її подання

Форма річної податкової декларації і інструкція про її заповнення затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 р. №859.

Відповідно до податкового кодексу отримані іноземні доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Також податковим законодавством України передбачено, що сума податку іноземного доходу не може перевищувати суму податку, яка підлягає до сплати в Україні. Якщо сума податку, сплачена за кордоном, буде більшою або дорівнюватиме тій, що підлягає сплаті в Україні, то платник не сплачує ПДФО, а тільки суму військового збору (зарахування сплаченого за кордоном податку при сплаті військового збору не відбувається). Якщо за кордоном платник сплатив податок менший ніж той, що підлягає сплаті в Україні, тоді підлягатиме сплаті різниця між сумою, що підлягає внесенню до бюджету в Україні, та сумою закордонного податку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Гуманітарна допомога: документальне оформлення, облік та відповідальність

Згідно п. 14.1.213. ПК якщо будучи резидентом та громадянином України, всупереч закону, особа має також громадянство іншої країни, то право на зарахування податків, сплачених за кордоном, вважається втраченим.

Декларація про майновий стан і доходи подається до 01 травня року, наступного за звітним. Зобов’язання, визначені у такій декларації, мають бути сплачені до 1 серпня. Декларацію можна подати особисто або уповноваженим представником. Однак якщо особа, яка працює за кордоном, не має можливості особисто або через представника подати декларацію до 01 травня, то закон надає йому можливість подати податковому органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання декларації до 31 грудня року, наступного за звітним.

Декларація разом із доданою до неї довідкою про сплачені за кордоном податки подається або направляється поштою цінним листом з повідомленням про вручення до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Висновок

Кожний український громадянин особисто, або за допомогою адвоката, має визначитися, чи є він резидентом України, чи повинен він подавати податкову декларацію про доходи, отриманих за кордоном, і якщо так, то яким чином мають бути враховані податки, сплачені ним з доходу в країні його отримання.

Джерело: https://heritabulus.ua/focus/view/4769-opodatkuvannya-inozyemnogo-dokhodu-otrimanogo-ukrayinskimi-gromadyanami/