Надання юридичними особами послуг нерезидентам суттєво відрізняється від співпраці із українськими підприємствами. Після початку воєнних дій підприємці стали більше переходити на надання послуг на світовому ринку. Перш за все, це викликано можливістю отримувати валютні надходження та зменшувати інфляційні ризики, по-друге, це викликано упевненістю у виконанні фінансових зобов’язань нерезидентом та мінімізацією форс-мажорних обставин. Варто оглянути ключові умови надання послуг нерезидентам:

1. Наявність у статутному документі інформації щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)

Для провадження ЗЕД не вимагається отримання будь-яких дозволів, адже за замовчуванням всі юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з експорту послуг відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Тобто єдиною вимогою для доступу до ЗЕД є наявність інформації у статутному документі (статут, модельний статут, засновницький договір) щодо провадження юридичною особою ЗЕД.

На практиці у засновницьких документах ЗЕД присвячують цілий розділ, де детально зазначають які саме послуги будуть надаватися іноземним контрагентам, інколи визначають право, яке буде застосовуватися до договорів, а також інформацію, що юридична особа діє від власного імені, та за необхідності – інформацію про право використовувати комерційне найменування або франшизу, що є важливим для підтвердження бренду (якості товарів) під час експорту послуг.

2. Чи необхідний спеціальний КВЕД для ЗЕД?

Окремого КВЕД для здійснення ЗЕД немає, тому при реєстрації юридичної особи у заяві не треба зазначати спеціальний КВЕД для ЗЕД діяльності. У такому випадку, якщо планується надання послуг нерезидентам, вносити зміни до видів діяльності юридичної особи не потрібно.

3. Форма ЗЕД договору при наданні послуг та способи розрахунку

ЗЕД-договір можна укладати не тільки у простій письмовій, але й в електронній формі, а для послуг (крім транспортних) – шляхом прийняття публічної оферти або виставляння рахунку (інвойсу) (ч. 2 ст. 6 Закону “Про ЗЕД”).

Згідно з листом Мінфіну від 16.02.2017 р., рахунок-фактура (інвойс), який був сплачений замовником, є підтвердженням надання послуг без необхідності складати акт приймання-передачі.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Ризиками використання інвойсу є:

  • можливі спори стосовно умов постачання, та результату надання послуг;

  • відсутня відповідальність за порушення умов договору;

  • невизначеність щодо застосування права країни при судовому спорі;

  • невизначений обсяг наданих послуг.

Підсумовуючи, для експорту послуг у ЗЕД, не є необхідним укладання контракту, оскільки виставлення інвойсу за надані послуги буде достатнім на підтвердження існування договірних відносин.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Яким чином документально підтвердити знищення (втрати) товарів внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану?

Проте інвойс найбільш підходить для несистемних або одноразових послуг, у випадку надання іноземній компанії послуг на постійній основі найкращим варіантом є укладання класичного контракту із зазначенням права, яке регулює відносини між сторонами, способи вирішення суперечок, результат наданих послуг та порядок взаєморозрахунків.

4. Граничні строки розрахунку при експорті послуг у воєнний час

Граничні строки розрахунків згідно з Постановою НБУ від 24.02.2022 р. №18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану” за операціями з експорту та імпорту послуг становлять 120 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Даний строк у розрізі експорту послуг розпочинається з моменту підписання акту приймання-передачі послуг або рахунку (інвойсу). Тому у випадку, якщо планується надавати послуги протягом 6 місяців, і потім отримати оплату, строк на повернення валютної виручки буде починати рахуватися з моменту підписання акту-приймання-передачі або інвойсу, а не дати підписання договору.

Обмеження за термінами повернення валютної виручки не поширюється на експорт послуг (включаючи незавершені розрахунки за угодою), якщо сума операції (в еквіваленті по курсу НБУ на дату здійснення операції) <400 000 грн, крім дроблення операцій з експорту.

Також варто звернути увагу на один практичний аспект при поверненні валютної виручки за ЗЕД договорами, адже за один день прострочення встановлена пеня 0.3% від неповернутої виручки. У випадку, якщо 120 денний строк спливає, і нерезидент не може виконати свої зобов’язання та відсутні гарантії платежу (наприклад банківська гарантія), для уникнення зупинення нарахування пені через застосування звернення до суду, є також можливість:

– звернутися до Мінекономіки із обґрунтуванням щодо продовження строку граничних розрахунків або

– укласти договір про виконання зобов’язання третьою особою (переведення боргу).

Практика укладення договору про переведення договору зазвичай використовується коли юридична особа не бажає псувати стосунки із замовником через подання позову як способу зупинення пені, який в силу певних обставин не зміг вчасно виконати фінансові зобов’язання. Також дана практика є прийнятною з боку валютного нагляду.

Підсумовуючи, наразі, граничні строки на повернення валютної виручки складають 120 календарних днів з моменту підписання акту-приймання-передачі наданих послуг або інвойсу. Проте, зважаючи із запровадженням військового стану та нестачею іноземної валюти цей строк може скорочуватися, або відповідно збільшуватися.

5. Відсутність ПДВ при наданні певних послуг нерезидентам

Оподаткуванням ПДВ (для платників ПДВ) підлягає постачання послуг, місце постачання яких розташоване на території України. Відповідно до пп.186.3 п.186 ПКУ місцем постачання послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або місце постійного чи переважного його проживання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Яким чином документально підтвердити знищення (втрати) товарів внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану?

Таким чином ПДВ не застосовується для надання послуг, перелік яких визначений п. 186.3 і 186.3-1 ПКУ іноземним контрагентам, оскільки місцем наданням послуг є місце де зареєстрований отримувач послуг (за кордоном), а ПДВ застосовується до таких послуг наданих виключно на території України.

Тобто ПДВ не застосовується до рекламних послуг, послуг інтелектуальної власності, консультаційних та юридичних послуг, електронних послуг (наприклад підписка на українські канали, новини, купівля предметів в онлайн іграх) наданих нерезидентам за межами України.

Проте, ПДВ зберігається для вищенаведених послуг, які надаються:

– Постійному представництву нерезидента, оскільки такі суб’єкти є платниками податку на прибуток в Україні, а тому послуги вже будуть надаватися суб’єкту господарювання, який зареєстрований в Україні;

– Некомерційному представництву нерезидента, оскільки такі суб’єкти мають стати на облік (зареєструватися) у податкових органах, а тому послуги також як і з постійним представництвом, будуть надаватися на території України.

6. ПДВ при наданні послуг нерезидентам

На противагу попередньому розділу, де визначений виключний перелік послуг, місце постачання яких розташоване за межами території України – об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання всіх інших послуг, місце постачання яких розташоване на території України (місце реєстрації постачальника – Україна).

Класичною послугою, при якій необхідно нараховувати ПДВ, є договір комісії (або брокерські послуги) з нерезидентом. Наприклад Комісіонер – резидент надав послуги Комітенту – нерезиденту з придбання товару на території України. Оскільки місце постачання резидентом послуги нерезиденту з придбання товару на території України розташоване на митній території України, то операція з надання такої послуги комісіонером оподатковується ПДВ у загальному порядку.

Підводячи підсумок для правильності обрахування ПДВ зобов’язань при наданні послуг нерезиденту, необхідно встановлювати:

1. Місце надання послуг;

2. Місце отримання послуг;

3. Місце реєстрації нерезидента;

4. Організаційно правову форма нерезидента якому надаються послуги;

5. Вид договору, зважаючи на винятки щодо перелку послуг, зазначених у п. 186.3 і 186.3-1 ПКУ і до яких ПДВ не застосовується.

7. Продаж іноземної валюти

Наразі немає вимоги щодо обов’язкового продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. Тобто, юридичні особи, мають право зберігати валютні надходження на валютних рахунках без їх продажу в гривні.

Проте, зважаючи вже на неодноразову практику є висока ймовірність повторного запровадження обов’язкового продажу валюти у розмірі 30-50% від суми валютних надходжень, як це було встановлено Постановою Правління НБУ №129 від 13.12.2017 р. Особливістю такого обов’язкового продажу було те, що продаж валюти здійснював сам банк, коли кошти надходили на розподільчий рахунок без доручення клієнта, і клієнт отримував 50% від коштів у гривневому еквіваленті, а 50% у валюті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Яким чином документально підтвердити знищення (втрати) товарів внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану?

Таким чином, юридичні особи зараз мають право отримувати валютні надходження та залишати їх на валютних рахунках без обов’язкового продажу. Проте варто окремо звернути увагу, що юридичні особи можуть здійснювати валютні перекази з купівлі товарів або послуг лише за товари критичного імпорту, затверджені Постановою КМУ від 24 лютого 2022 р. № 153.

8. Облік валюти для податку на прибуток

Курс НБУ, виходячи з якого буде розрахований дохід у гривневому еквіваленті, визначається за нормами Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 (далі – НП(С)БО 21) і залежить від того, яка подія відбулася раніше: оплата чи надання послуг.

  • Якщо першою подією було отримання передоплати від нерезидента – дохід визнається за курсом НБУ на день її надходження на розподільчий рахунок української юридичної особи. Якщо передоплата була отримана частинами, дохід визнається в сумі авансових платежів із застосуванням валютних курсів на дату отримання таких платежів (п. 6 НП(С)БО 21).

  • Якщо першою подією було підписання акту (іншого документа) – дохід визнається за курсом НБУ на день такої операції (п. 5 НП(С)БО 21).

З практичної точки зору не завжди зручно обліковувати кожен продаж певної послуги нерезиденту, особливо коли таких продажів багато. Тому для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів за кожний місяць може застосовуватися середньозважений валютний курс за відповідний місяць, який публікується на офіційному сайті НБУ.

Висновок:

Надання послуг нерезидентам включає різний спектр особливостей як і з самої організації початку роботи, через укладання двомовного контракту або надання послуг через інвойс, а також отримання оплати за послуги, що включає: граничні строки повернення валютної виручки, а також визначення прибутку юридичної особи отриманого в іноземній валюті.

Також при наданні послуг платникам ПДВ варто звернути увагу, чи застосовується ПДВ до цих операцій, а також на правильність заповнення податкової накладної, для уникнення штрафів, оскільки мораторій на проведення податкових перевірок скасований з 12 травня 2022 р.

Джерело: https://biz.ligazakon.net/analitycs/212350_nadannya-yuridichnimi-osobami-poslug-nerezidentam-umovi-podatki-zvtnst