Предпринимателю-единщику для развития бизнеса необходимы деньги. У него есть личные денежные средства, которые он хочет вложить в собственное дело. Как ему правильно оформить получение денег от самого себя, чтобы эта сумма не были расценена как доход предпринимателя, подлежащий налогообложению?

Відповідь:

Оформить документально получение денег от самого себя – нельзя в принципе. Это противоречит нормам гражданского законодательства. Ниже разъясним, почему.

Получение денег для развития бизнеса предприниматель может оформить как возвратную финансовую помощь (далее – ВФП), полученную от другого физического лица, например от родственника.

ВФП – это сумма средств, полученная налогоплательщиком в пользование по договору, который не предусматривает начисления процентов либо предоставления иных видов компенсаций в виде платы за пользование такими средствами (пп. 14.1.257 Налогового кодекса, далее – НК). Такая помощь, как ясно из названия, подлежит возврату.

Сумма ВФП не попадет под налогообложение, если будет возвращена в течение 12 месяцев после получения (пп. 3 п. 292.11 НК). Но если в указанный срок деньги не вернуть, тогда полученная сумма станет доходом предпринимателя, с которого придется уплатить налог (пп. 1 п. 292.1 НК).

Теперь объясним, почему предпринимателю нельзя оформить получение денежных средств как ВФП от самого себя – как от простого физического лица.

Согласно Гражданскому кодексу (далее – ГК) договор о предоставлении ВФП соответствует договору займа (письмо ГНС от 11.02.2013 г. № 1990/6/17-1216). По договору займа одна сторона (заимодавец) передает в собственность другой стороне (заемщику) денежные средства, а заемщик обязуется вернуть заимодавцу такую же сумму денег (сумму займа) (ч. 1 ст. 1046 ГК).

В свою очередь, договор – это договоренность двух и более сторон, направленная на установление, изменение либо прекращение гражданских прав и обязанностей (ч. 1 ст. 626 ГК).

Как видите, у договора должно быть как минимум две стороны. Когда речь идет о договоре займа, это заемщик и заимодавец.

Возникает мысль: а почему бы нашему предпринимателю не выступить сразу в двух ипостасях? Он будет заемщиком – в статусе предпринимателя и заимодавцем – в статусе простого физлица.

Тем более что как субъект хозяйствования он вправе привлекать для своей предпринимательской деятельности любое имущество, в том числе и денежные средства (ч. 1 ст. 320 ГК).

Однако, заключая хозяйственные договоры, предприниматель обязан руководствоваться нормами гражданского законодательства. А ст. 606 ГК предусматривает, что обязательство прекращается объединением должника и кредитора в одном лице.

Именно это и произойдет, если предприниматель заключит договор сам с собой. Ведь наличие двух статусов не делает его двумя отдельными людьми. Это все равно одно лицо, в данном случае – физическое.

Подведем итог сказанному, исходя из вышеприведенных норм ГК. Заключение договора о предоставлении ВФП с самим собой не повлечет для предпринимателя никаких юридических последствий, поскольку:

• во-первых, для заключения договора необходимы как минимум две стороны, а у нас фактически одна сторона;
• во-вторых, обязательства по такому договору будут считаться прекращенными в момент заключения договора.

То есть полученные деньги не надо будет возвращать. А значит, предпринимателю придется признать доход, который подлежит налогообложению. Цель – получить финансирование без налогообложения – не будет достигнута.

Поэтому рассмотрим вариант, который мы сразу предложили: оформить получение ВФП от другого физлица.

Здесь главный вопрос: надо ли отражать полученную ВФП в Книге учете доходов (Книге учета доходов и расходов)? То есть надо ли облагать ее единым налогом? Ответ зависит от того, когда ВФП будет возвращена (мы уже упомянули об этом в начале ответа).

Если полученная финансовая помощь будет возвращена в течение 12 месяцев, то ее получение не отражается в книге учета, поскольку в течение этого срока финпомощь не считается доходом предпринимателя (пп. 3 п. 292.11 НК).

Но если финпомощь не будет возвращена заимодавцу в течение 12 месяцев с момента ее получения, тогда на следующий день по истечении указанного срока предприниматель обязан внести сумму невозвращенной финпомощи уже как полученный доход:

•  либо в графу 5 Книги учета доходов (п. 5 Порядка ведения книги учета доходов для плательщиков единого налога первой, второй и третьей групп, которые не являются плательщиками налога на добавленную стоимость, утвержденного приказом Минфина от 19.06.15 г. № 579, далее – Приказ № 579);
• либо в графу 5 разд. I Книги учета доходов и расходов (п. 5 Порядка ведения книги учета доходов и затрат для плательщиков единого налога третьей группы, которые являются плательщиками налога на добавленную стоимость, утвержденного Приказом № 579).

Документом, подтверждающим дату получения предпринимателем ВФП, может быть либо выписка банка (если деньги получены в безналичной форме), либо его расписка о получении денежных средств (если получены наличные).

Відповідь:

ТОВ «Консалтингова Компанія «Перший Економічно-Фінансовий Альянс» повідомляє: 06 лютого 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (надалі- Закон). 12 березня 2018 року Президент України підписав Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». 17 березня 2018 року, в «Голосі України» №50/2018 опубліковано Закон від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Згідно з «Прикінцевими та перехідними положеннями», Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім частини другої статті 23 цього Закону, яка набере чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом. Тобто цей Закон набрав чинності 18 червня 2018 року.

Основними новаціями Закону є те, що кількість учасників ТОВ не обмежується. Запроваджується новий для України інструмент корпоративного договору, який у міжнародній практиці відомий під назвою «shareholder agreement». Укладення корпоративного договору забезпечить учасникам товариств з обмеженою відповідальністю значний простір для врегулювання своїх відносин за допомогою договорів, зазначивши, що він стосується здійснення повноважень учасників. Конфлікт між правом учасника вільно використовувати свій голос та необхідністю забезпечити виконання зобов‘язань за договором пропонується вирішити, встановивши можливість забезпечувати виконання зобов’язань за такими договорами неустойкою. Вимога безвідплатності договору має зменшити ризики захоплення контролю над товариством та змови окремих груп учасників проти інших. Учасники – сторони такого договору, вільні самостійно визначати строк його дії.

Із змісту ст.7 вбачається чітке відмежування предмету корпоративного договору від предмету закону і статуту. У законі і статуті можуть бути встановлені певні повноваження учасників, а у корпоративному договорі – зобов’язання сторін про їх реалізацію певним чином.

За законом з переліку відомостей, що підлягають обов‘язковому закріпленню в статуті, виключено інформацію про розмір статутного капіталу та перелік учасників товариства. Замість включення відомостей про статутний капітал та учасників до статуту проектом передбачено відображення цих відомостей у Єдиному державному реєстрі та чіткі правила, що захищають права всіх заінтересованих осіб. Також у статуті не потрібно буде зазначати місцезнаходження ТОВ.

Законом встановлено загальне правило про внесення учасниками вкладів не пізніше 6 місяців з дня державної реєстрації товариства. Це правило враховує випадки, коли, наприклад, учасники зобов’язуються внести майно, яке не може бути внесено зразу, або коли таке внесення є недоцільним. До таких випадків відноситься, наприклад, внесення учасником необхідної товариству для виробництва сировини, яка виробляється цим учасником, постачання енергоресурсів; передання учасником у якості внеску товарів, що ним виробляються, оптовими партіями для продажу товариством вроздріб тощо. Водночас, враховуючи, що товариство створюється за одностайним рішенням учасників, передбачено, що вони можуть встановити у статуті менший строк внесення вкладів. При цьому за порушення строків внесення вкладу у учасника ТОВ можуть вилучити частку, який прострочив її оплату. При цьому у разі часткового внесення вкладу на розсуд товариства вирішується питання про те, чи буде учасник позбавлений участі в товаристві зовсім, чи його частка буде зменшена до розміру внесеної частини вкладу. Встановлюється заборона на збільшення розміру статутного капіталу до повної оплати учасниками внесків та незмінність пропорцій часток учасників при збільшенні розміру статутного капіталу без залучення додаткових внесків (тобто за рахунок нерозподіленого прибутку товариства) та при зменшенні розміру статутного капіталу за рішенням товариства співвідношення розмірів часток учасників у статутному капіталі не змінюється.

Законом передбачається кардинальне вдосконалення механізму виключення учасника з товариства – виключення несправного учасника здійснюється в судовому порядку. Учасники ТОВ, вартість часток яких у сукупності складає не менше 10 відсотків статутного капіталу ТОВ, матимуть право звернутися до суду з вимогою про виключення учасника з ТОВ в судовому порядку, якщо дії чи бездіяльність учасника унеможливлюють діяльність товариства або суттєво їй заважають. Також передбачається можливість зазначити в статуті й інші підстави для виключення.

Відповідь:

Державна фіскальна служба України розглянула питання щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання нерезиденту юридичних послуг та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє:

Згідно з підпунктом “б” пункту 185.1 статті 185 Кодексу операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Згідно із пунктом 186.3 статті 186 Кодексу місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем (підпункт “в” пункту 186.3 статті 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

Відповідь:

Уявімо, до вас за місцем роботи чи мешкання з’явились співробітники податкової міліції, які метою свого візиту називають вручення вам повістки до слідчого. Що робити в такому випадку:

1. Не панікувати.

2. Попросити візитерів назвати себе та пред’явити службові посвідчення.

3. Якщо посвідчення пред’явлені – записати прізвища, імена, по батькові, посади та контактні дані «гостей». Отримати повістку. Про вручення повістки повідомити свого адвоката. Передати йому повістку чи її фотокопію.

4. Якщо посвідчення не пред’явлені – відмовитись від отримання повістки, подальшої комунікації з візитерами та вимагати від них покинути приміщення, де Ви знаходитесь. У разі невиконання Ваших вимог – викликати поліцію.

5. Під час очікування приїзду поліції, зателефонувати адвокату (це слід зробити так, щоб візитери помітили) і повідомити «гостей» про те, що адвокат вже вирушив до Вас.

Практика свідчить, що виконання п. 5 достатньо для того, щоб «гості» покинули місце Вашого перебування, залишивши повістку в дверях. Така повістка не спричиняє для Вас будь-яких юридично значимих наслідків, але за інформативною цінністю не відрізняється від врученої належним чином.

Виклик поліції необхідний для фіксації як самого факту візиту до Вас, так і особистих даних візитерів. Ці дані за потреби можуть бути використані при оскарженні неправомірних дій співробітників податкової міліції.

Нерідко трапляється, що податківці, хоч і дотрималися вимог норм щодо порядку вручення повістки, намагаються не відкладати «бесіду» на потім і розпочинають допит одразу. Кілька порад на такий випадок:

1. Не давати жодних пояснень!!! В момент отримання повістки спілкування обмежується лише набором фраз, необхідним для вручення-отримання повістки.

2. Допит може бути проведений не раніше, ніж через три дні після вручення повістки, тому не погоджуйтесь на допит безпосередньо після вручення повістки на місці вручення чи на пропозицію або вимогу негайно «проїхати» для допиту.

3. Повідомте особі, яка вручила повістку, що будь-які розмови з питань, які виходять за межі формальностей при врученні виклику, можуть мати місце лише за участі вашого адвоката.

4. Не підтримуйте спроб особи, яка вручає повістку, розпочати з вами розмову на будь-які теми і з будь-яких приводів.

5. Якщо після вручення повістки від вас вимагають дій, не підкріплених ухвалою судді (надати документи, впустити до приміщення офісу, квартири, надати доступ до баз даних, комп’ютерної техніки тощо) – відмовляйтесь їх задовольняти: вони в будь-якому випадку незаконні!

Зустрівши опір, представник контролюючого органу може спробувати примусово доставити свідка до слідчого або взагалі запроторити його за ґрати. Такі дії -незаконні, тож цього приводу слід пам’ятати про таке:

1. Статті КК України (злочини за якими уповноважений розслідувати слідчий податкової міліції) взагалі не передбачають такої санкції, як позбавлення волі.

2. До свідка не може бути застосоване тримання під вартою або інший запобіжний захід.

3. Привід свідка для допиту може бути здійснено лише за ухвалою слідчого судді і лише в результаті неодноразової неявки для допиту без поважних причин за належним чином врученими повістками.

4. Відмова бути допитаним безпосередньо після вручення повістки не є відмовою давати свідчення, передбаченою ст. 385 КК України.

Отже, погрози позбавити свідка волі, притягнути до кримінальної відповідальності за відмову давати свідчення не мають під собою ніякого законного підґрунтя.

Вибір конкретного способу дій залежить від обставин, в яких доводиться діяти, але здебільшого отримання повістки не призводить до погіршення вашого становища, а, навпаки, дає змогу отримати з різних джерел інформацію до того, як її від вас намагатиметься отримати слідчий. Тому не варто докладати надто багато зусиль для того, щоб від неї сховатись.